Бути чи не бути дитячому саду в житті дитини?
Коли час декретної відпустки добігає кінця, мамам доводиться віддавати свою дитину в дитячий сад. Але часто дошкільний виховний заклад починає психологічно втомлювати малюка. Він відчуває емоційне самотність і незахищеність. Перед батьками постає питання, наскільки сад дійсно необхідний дитині.
Трохи історії
Дитячий дошкільний заклад було відкрито в 1837 році педагогом з Німеччини, Фрідріхом Вільгельмом Августом Фребелем. Він вирішив створити виховну і розвиваючу організацію для дітей дошкільного віку, де б вони могли зміцнювати своє тіло, розвивати почуття, знайомитися з природою, людьми. Фребель підкреслював, що маленькі діти подібні рослинам, адже їм потрібно не менше ретельний і умілий догляд. Вихователів він порівнював з садівниками.
Фребель виділяв 2 принципу у вихованні дітей.
- для маленької дитини життя - це гра-
- з самого народження дітям властиві почуття узагальненості.
Дитячий садок по Фребелю повинен бути заснований за принципом великої родини. Там малюк грає зі своїми однолітками, вивчає світ і набуває почуття громадськості. З тих пір уявлення про дитячі садки трохи змінилося.
Плюси і мінуси дитячого саду
Дошкільний заклад розглядається, як важливий етап в соціальному розвитку дитини. Адже саме тут малюк стикається з моментами, які вимагають від нього самостійності. У дитячому садку дітей навчають дружити, колективно грати, ділитися, захищати себе.
До плюсів дошкільного закладу також відносять:
- соціалізацію дитини-
- розвиток малюка інтелектуально і фізично-
- соціалізацію мами: вона може реалізувати себе в кар`єрі і інших областях.
Але у дошкільного дитячого закладу є і свої мінуси.
- дитина піддається численним захворювань, серед яких простудні хвороби, ОРВІ-
- зниження дитячого іммунітета-
- малюк може відчувати емоційну незахищеність.
У дитячих садках діти звикають до відносин підпорядкування. Через кілька років дитина може стати «неслухняним» через те, що не навчився співпрацювати з дорослими.
Багато малят психологічно перевтомлюються в дитячому садку через відсутність можливості побути на самоті.
Дошкільний навчальний заклад має бути доповненням до процесу сімейного виховання. Але воно не повинно повністю замінювати маму. Психологи стверджують, що починаючи з трирічного віку, дитина починає цікавитися своїми однолітками. Тому до 3 рочків малюк повинен знаходитися поряд з мамою, відчувати її любов, тепло. Ніхто не може замінити материнську любов, ні бабуся, ні няня.
Для нормального розвитку дитини, рекомендується віддавати його в дошкільний виховний заклад в 4 роки. Починати потрібно з декількох годин, поступово збільшуючи час перебування. Дівчаток краще знайомити з дитячим садом з 3 років, а хлопчик в
3.5 рочки.
Якщо ж у жінки кілька дітей, які близькі один до одного за віком, то їх можна взагалі не відводити в дитячий сад. Але, починаючи з 4 років, дитину слід віддавати в розвиваючі гуртки і спортивні секції, щоб він міг навчатися спілкуванню з однолітками і дорослими людьми.
Коли малюк ходить в дитячий сад кілька годин, решту часу він повинен проводити в родині, в оточенні мами, тата, улюблених іграшок.
Мамі слід пам`ятати, що дитина не може всьому навчитися в домашніх умовах. Не завжди батьки можуть приділяти дитині належну увагу, щоб позайматися з ним-часто домашня обстановка вимагає тиші, яка обмежує і обмежує дитину-поруч з малям може не бути відповідних за віком дітей, з якими він зможе грати і спілкуватися.
Мама сама повинна вирішувати, відправляти дитину в садок або обмежитися домашнім вихованням. Головне, щоб малюк повноцінно розвивався і навчався спілкуватися з іншими людьми.
