Репортаж для блогу
Тема, ще якась. Чому вирішив про це розповісти. Помітив, що старший онук спілкується зі своїми однокласниками в інтернеті. Діти повторюють те, що роблять дорослі. Обмін інформацією носить характер розмови ні про що. Добре, якщо обговорюють тему з географії або з фізики. Але, це вкрай рідко. І ось на цьому тлі задумалося мені зробити з онуком репортаж. Все по-дорослому, як у журналістів і репортерів, з цікавим текстом, з фотографіями і відео. Розповів про цю затію онукові, і він відразу погодився. У нього загорілися очі, і з`явився інтерес.
Починаємо збиратися на завдання. Спочатку обговорили тему, накидали невеликий план, що може бути особливо цікаво. Завжди потрібно писати і розповідати про цікавих людей, які живуть поруч з нами, працюють, творять, роблять добрі справи. Беремо фотоапарат, блокнот і в путь. Тема не мудрована, але буде дуже цікаво. Вирішили розповісти про наше спортивному комплексі, про досягнення в спорті, про переможців, кубках та медалях. Розповів по дорозі онукові, що раніше це був клуб, будівництві вже більше п`ятдесяти років. Ще пообіцяв знайти кілька старих фотографій зі свого архіву. Потім будівлю перебудували в спортивний заклад. Онук все записав, зробили багато знімків на вулиці, в приміщенні, сфотографували його друзів, просто спортсменів. Крім знімків зняли кілька невеликих відеороликів. Будинки весь матеріал переглянули, відредагували, вичитали, виправили, додали. З величезної кількості зроблених фотографій ми вибрали найцікавіші, переконливі і яскраві знімки того дня. Їх додали в текст. Наприкінці нашого репортажу вказали посилання на відеоролик, який змонтували теж разом. Вийшло п`ять хвилин, але як це цікаво. Коли все було готове, репортаж розмістили на сторінці в соціальній мережі. Відразу по посиланню запросили друзів, онук своїх, я своїх.
Яке було здивування юного журналіста, коли з`явилися перші читачі, перші відгуки, перші зауваження і слова подяки. Я побачив, що онукові ця затія сподобалася. Через пару днів онук запросив мене на футбол, при цьому знову взяв блокнот і фотоапарат. Я все зрозумів - спрацювало. Під час гри зробив кілька знімків, решта знімав онук. Другий репортаж онук робив практично сам. Як виявилося, він вийшов більш цікавим, про що говорять коментарі в мережі. Через час на цій сторінці був репортаж про нашу вулицю, про школу. На літніх канікулах можна розповісти про похід в ліс, на річку, про рибалку, велокросів, про цікаве сусіда по під`їзду. Тема завжди буде цікавою, якщо є бажання про це говорити. Раніше в школах з рук в руки ходили різні анкети, тепер це можна вдосконалити, скласти цікавий запитальник, і за цією схемою брати інтерв`ю у своїх друзів, однокласників і вчителів. Ви тільки спробуйте, почніть, і у вас не буде відбою. Сам собі режисер! За справу!
