Дзвінкі кедри росії: найпоширеніші міфи або чому вірити?
З тих пір, як читачі вперше отримали можливість познайомитися з книгами Володимира Мегре, пройшло досить багато часу. За цей опубліковано більше десятка книг, багато з яких неодноразово перевидавалися, доповнювалися і змінювалися. Зрозуміло, громадська думка теж не залишилося осторонь, у автора і його героїні з`явилися як ревні шанувальники, так і затяті противники.
Продовжують виникати і «дрейфувати» з блогу в блог міфи, пов`язані з цими книгами. Самим нав`язливим рефреном повторюється міф про те, що і вироби з нього «анастасіївців» зобов`язані купувати тільки з рук письменника і його наближених. Мовляв, такі ложки, кедрова олія і різні вироби заряджені особливою енергією.
Цей міф легко спростовується свідченнями очевидців. Навіть на конференціях послідовників Анастасії і, і вся продукція, виготовлена з нього, абсолютно вільно продавалася будь-якими виробниками. Ніхто не намагався прогнати небажаних конкурентів. До того ж, ні про яку специфічної «підзарядці» кедрової олії ніде в творах Володимира Мегре не згадується, зате рецепт його виготовлення наведено дуже докладно, щоб цей продукт міг зробити для себе будь-який бажаючий.
Міф про те, що за допомогою своїх книг автор створив тоталітарну секту, також можна спростувати, провівши найпростіше дослідження. У послідовників Анастасії немає централізованого керівництва, люди в різних містах стихійно об`єднуються в самодіяльні організації та діють, самостійно приймаючи рішення, а не за вказівками «зверху». До того ж, сектанти зобов`язані віддавати «десятину» від доходів своєму духовному лідерові, а «анастасіївців» нікому нічого не платять.
Твердження, що Анастасія вимагає, щоб всі переселилися жити в тайгу, також є міфом, недостовірність якої можна довести простим цитуванням деяких глав книги. У тексті недвозначно написано, що непідготовленій людині в дикому лісі робити нічого.
Будь-яка література езотеричної спрямованості викликає неоднозначну реакцію читачів, з творами Володимира Мегре сталося те ж саме. Більшість розсудливих людей поставилися до цих книг, як до плоду фантазії автора, художнього втілення його ідей. Але знайшлося чимало тих, хто сприйняв текст буквально і вирішив спробувати реалізувати те, що викладено на папері, перейнявши спосіб життя героїні твору. За дії таких суб`єктів автор не може нести відповідальності, оскільки ніколи нікого не закликав до «відходу в ліси», а лише виклав власну точку зору.
