Мамин подарунок
Відео: мамин подарунок випробуваний, можна смикнути порожню фуру
Я пам`ятаю день, коли усвідомила, що таке материнська любов. До цього чоловічок в мені здавався чимось примарним, то, що не можна побачити і почути. А потім я пішла на перше УЗД, де змогла нарешті побачити це маленька істота, його ручки, ніжки-почути, як стукає його серце. І дізнатися, що наш майбутній дитина, швидше за все дівчинка. Емоції, які охопили мене в той момент словами передати неможливо, та я й не буду, адже їх розуміє кожна жінка, яка стала чи готується стати мамою. Я вийшла з клініки, стискаючи в руках перше фото своєї дитини, а очі стали мокрими від сліз, які текли проти волі.
12 вересня 2011 - день, коли я назавжди і безповоротно полюбила свою донечку Мілану.
Ну а тепер і сама історія моїх перших, і поки єдиних пологів.
ПДР мені поставили 7 березня. Але наслухавшись, що дівчатка великі любительки з`являтися на світ раніше терміну, я готувалася на кінець лютого. Не знаю, звідки, але всю вагітність у мене була впевненість, що народжу я раніше. Але звичайно ніяк не думала, що раніше аж на три тижні.
Вранці 16 лютого я прокинулася дуже рано. Чоловік о 7:00 виїхав на роботу в місто. Я, повалявшись ще трохи в ліжку і залишивши всякі спроби заснути заново, вирішила, сходити в душ, щоб вже остаточно прогнати сон. Після душу, суша волосся перед телевізором, я відчула, як відійшли води. Ну, думаю, таке раніше було, вода і перш за трохи бувало, підтікала. Нічого страшного. Але через хвилину побігла нова порція, а потім ще і ще. Стало зрозуміло, що пора дзвонити лікарю, чоловікові, тому що все, день, коли моя дитина з`явиться на світ, настав.
Близько дев`ятої я зателефонувала лікаря, до якого, до речі, повинна була їхати на прийом, на наступний день. Лікар, Кузнєцова Тетяна Вікторівна, сказала їхати і оформлятися в лікарню. Ми заздалегідь вирішили, що будемо народжувати через Генезис. Потім я подзвонила чоловіку і, попросивши не панікувати, сказала, що все, день ІКС настав. Ну, мій чоловік, як і майже будь-який чоловік став панікувати. Воно і зрозуміло, він в місті на роботі, я вдома, в п`ятдесяти кілометрах від Сімферополя. Дивно, але сама я відчувала себе спокійно, і навіть якось впевнено. Правда, довелося похапцем збирати сумку, так як крім покладених дитячих речей там нічого не було. Видзвонити знайомих, які якраз збиралися в місто, чоловік домовився, щоб вони і мене прихопили. Зустрівшись в Сімферополі, ми з Сашею вирушили на ринок, докупити те, що необхідно. Саша наполягав, щоб відразу ж вирушили до лікарні, боявся, що народжу прямо на вулиці. Але я відчувала себе чудово, а сутичок і в помині не було. Ясно, що в найближчі години дитина не народиться.
У Генезисі мені сказали, що передпологових палат у них немає і відправили в перший пологовий будинок, в патологію (за ті гроші, що платимо, могли б і палати бути). Пройшовши там кілька годинне оформлення, здавши купу аналізів, я потрапила в палату з моторошно незручною ліжком, на якій, Слава Богу, так і не довелося спати. Годині о четвертій мене викликали подивитися на кріслі совкових часів. Після огляду почуття у мене було таке, ніби пологи вже почалися. А доктор, яка мене оглядала, в досить черствою формі сказати не придурюється, не вірить вона, що боляче. Ну, ну, її б так все життя оглядали.
Коротше, ніякого розкриття і в помині у мене не було, і «добра тітка» сказала, що о шостій ранку мені поставлять крапельницю з ліками. А вода продовжувала виходити і я злякалася, щоб моя дитина не страждав там без кисню. Зателефонувавши після огляду Тетяні Вікторівні, я сказала, що все без змін, і вона обіцяла під`їхати ввечері. А ближче до п`ятої години я стала відчувати слабкі побаліванія в животі, як при менструації. І я зрозуміла, що прийшли сутички. О шостій мене знову оглянули, вже інший лікар і більш делікатний. Розкриття було один сантиметр і мене перевели в Генезис. Нарешті. На подив, я продовжувала зберігати спокій, хоча завжди вважала, що буду страшенно нервувати від страху перед пологами.
Мене і чоловіка помістили на третій поверх, в якому ще не закінчений ремонт, в родзал, яким користуються, тільки коли інші зайняті. Але після того як родзал краще звільнився, нас перевели туди. Було десять вечора, і ось тут почалося найцікавіше. Сутички ставали дедалі більш болісно, і до півночі я не витримала і попросила анестезію. Допомогла вона мені не дуже, та й то години на півтора, а при повторному введенні я її майже не відчула. Мене підключили до апарата, що показує серцебиття дитини і Т.В. сказала, що ритм слабкий, і дитина може не витримати пологи. Для матері це найбільший страх і я сказала, що якщо треба кесарів, то нехай вони його роблять, тільки б з моєю дівчинкою було все добре. А потім виявилося, що я лежала в неправильній позі, і коли лягла по-іншому, ритм прийшов в норму. Але розкриття моє залишало бажати кращого і мені поставили окситоцин. Стан у мене було паскудний, від майже безсонної ночі хотілося спати, від окситоцину мене нудило і рвало. Єдине, чого хотілося, щоб моя донечка швидше народилася здоровим і ми змогли б відпочити. Спасибі величезне моєму чоловікові, який весь цей час був зі мною і підтримував, хоча і сам валився з ніг від втоми. Все ж присутність близької людини дуже важливо.
З окситоцином справи пішли швидше, і десь о пів на четверту я відчула, що хочеться тужитися. Потуги були такі, що я правда думала, мене розірве. Сил тужитися майже не залишилося, і головка дитини ніяк не хотіла виходити. Тоді Т. В. Стала тиснути на живіт, змушуючи мене відштовхувати її руку. Спасибі величезне їй, акушерці Ірині Василівні і няньці Наді, які весь час були поруч і допомагали. Пам`ятаю, що я навіть гарчати початку від болю і зусиль, але в якийсь момент почула, що голівка вже з`явилася, а потім і плечики і відчула раптом величезну легкість, тому що моя дівчинка вже народилася. З вагою 3.550, зростом 51 сантиметр і 9 з 10 по Апгар. О 4.00 ранку, 17 лютого. Найдорожче і найулюбленіше, що може бути в цьому житті.
Після того, як Т. В. мене подзаштопала, а мою крихітку поклали мені на груди, до нас пустили тата. І ми залишилися втрьох. Момент, якого ми так чекали цілих дев`ять місяців. Наша сім`я стала повною, елемент, якого не вистачало, встав на своє місце.
А найцікавіше, і десь навіть містичне, що моя дитина, моя Мілана, народилася в день мого народження, в рік Дракона і зодіаку Водолій. У нас з нею в цьому повний збіг. Моя донечка зробила мені подарунок, народившись в таку дату, трошки раніше терміну. І це найцінніший подарунок, який тільки може бути.
Поділися в соц мережах:
