Восьминогого собака

Відео: Казки російські: Лисиця і дрізд

восьминогого собака
казка народу Комі

Жив-був дід та баба. Пішли вони якось в парму, в ліс північний, за чорницею. Збирають ягоди в набирушки, дивляться, біжить до них якийсь звір чудний.
- Ти хто? - Питає старий.
- Я собака, - каже звір. - Візьміть мене до себе.
- Так навіщо ти нам потрібна! - Рукою махає стара. - Нам удвох-то дивно прогодуватися, та ще ти.
- Неборак я нещасна! - Заскиглила, заплакала собака. - Весь світ оббігала, ніхто мене до себе не бере. Чотири лапи стерла, скоро інші чотири зітру, а потім і помру. Ойя та Ойя!
- Не те в тебе вісім лап було? - Питає старий.
- Вісім, як є вісім, - відповідає собака. - Раніше всі собаки восьминогого були, шибче всіх звірів бігали.
- Ну а з чотирма ногами ти нам і зовсім ні до чого, - каже бабця.

Відео: Павук проти Скорпіона, хто переможе?

- Голівонька моя гірка, - знову заскиглила та. - Остання собака я на всьому білому світі. Як ізотру останні лапи, зовсім мій рід перерветься. Візьміть мене, нещасну, я буду в комірчині жити, будинок вам вартувати.
- Стара, а стара, може, візьмемо її до себе? - Старий вмовляє. - Хоч вона і з вадою, а шкода все ж таки, якщо остання собака на землі вимре.
- Якби вона про восьми ногах була, - зітхає баба. - Та вже гаразд, пошкодуємо цю потвору на чотирьох ногах.
Взяли вони собаку до себе. Нічого, звикли до чотириногою. Собака будинок вартувала, зі старим на полювання ходила. Від неї і повівся рід чотириногих собак.
Старому зі старою треба спасибі сказати, а то б і таких на землі не залишилося.