Марпіда-царівна. Комі народна казка
Марпіда-царівна
Комі народна казка
Йшов одного разу по лісі старий і побачив під ялинкою дівчинку-красуню. Розповіла дівчинка, що вона Марпіда-царівна, наречена Піпіліс сокола. Мачуха її в гущавину кинула на поживу звірам.
Старий узяв дівчинку на виховання. Він був з нею ласкавий. А його дружина-стара стала ображати дівчинку. Баба була зла-презлую, гнобила царівну, як могла.
Відео: Зайкина Хатинка. Казки в Барвах. Казки для дітей. Розвиваючі мультики. StarMediaKids
Підросла Марпіда, стала просити:
- Матушка, матушка, дай ти мені який-небудь старий сарафан.
Мати в насмішку їй відповідає:
- Лізь на піч, Марпіда, натеребі пух з рябчика, з нього сарафан сотки.
Марпіда-царівна заплакала, але нічого не сказала.
Одного разу пішла вона в голбец *, а там Сокіл сидить. Вдарився він об землю, перетворився в доброго молодця. Вони з Марпідой були ще дітьми, коли їх нарекли нареченим і нареченою. Став Сокіл кликати Марпіду на самотню гору, де його будинок стоїть. Побоялася дівчина, відмовилася. Тоді обіцяв Сокіл кожен день до неї прилітати, кожне бажання нареченої виконувати.
- Тільки, - каже, - ти старій про мене не говори.
Якось раз прийомна мати пішла до церкви.
Марніда-Царьова побігла в голбец, то покликала людей Сокола. Попросила їй наряд принести. Той прилетів, приніс дівчині плаття.
Сказав Сокіл пташине слово, і Марпіда-царівна пройшла крізь воду і землю. Опинилася вона в церкві, встала в першому ряду. Ні поп, ні диякон не могли служити, люди не могли молитися, все дивуються:
- Звідки така красуня?
Коли служба скінчилася, Марпіда-царівна вибігла на паперть, промовила пташине слово, пройшла крізь землю і воду і повернулася па піч.
Стара, прийомна мати, прийшла з церкви і каже:
- Ти ж, дочка, нічого не знаєш, а сьогодні до церкви приходила така красива дівчина, не знаю, як і назвати. Попи не могли співати, люди не могли молитися.
Марпіда-царівна слухає і тільки сміється. На наступний день прийомні батьки знову пішли до церкви. Марпіда знову забралася в голбец. Прилетів Сокіл, одягнув її в сарафан, розшитий бісером. Знову дівчина пройшла крізь землю і воду, опинилася в церкви, стала попереду всіх. Знову люди не могли молитися, тільки дивилися на і дивувалися: в такому вона багатому вбранні.
Коли служба скінчилася, Марпіда-царівна знову зникла. Удома вона зняла новий наряд і залізла на піч. Мати прийшла і каже:
Відео: Три брата - Російські народні казки
- Ти ж нічого не знаєш ... А Марпіда-царівна їй:
- Ви нічого не знаєте, а я знаю! Адже це я була!
- А звідки у тебе такий наряд?
- Мене Сокіл одягав. І розповіла все про Сокола-нареченого. Жадібна стара вирішила зловити Сокола і взяти собі всі наряди.
На ранок дізнався про це Сокіл, залишив Марпіде візерунчастий хустку, а сам зник невідомо куди. Поплакала Марпіда-царівна, потім відправилася шукати Сокола, Йшла, йшла, дійшла до маленької хатинки. Зайти туди ніяк не можна: хатинка без вікон і дверей.
Побачила Марпіда дірочку, через яку могла пройти тільки миша, сказала пташине слово, зіщулилася і влізла в хату. А в хаті сидить ема-баба, носом підлогу дірявить.
Каже ема-баба:
- Чого ходиш-ходиш, Марпіда-царівна? Марпіда-царівна відповідає:
- Шукаю я Сокола, що не залітав він сюди?
- Тут побував, але полетів далі.
Марпіда-царівна далі побрела і знову дісталася до маленької хатинки. Марпіда зайшла туди і бачить: ема-баба носом піч топить. Помітила царівну і питає:
- Чого ходиш по білому світу, Марпіда-царівна?
- Сокіл не був сюди?
- Був тут, так зник. Іди по лісі на схід - побачиш під сосною хатинку. Твій милий там.
Марпіда-царівна знову побрела і добралася, нарешті,
до маленької хатинки. Зайшла туди, а там ема-баба носом хліби в піч ставить.
- Марпіда-царівна, чого ходиш по білому світу?
- Сокіл не бував тут?
- Нещодавно був так полетів за синє море.
Ема-баба дала Марпіде-царівну три пари чобіт-котів **, три яйця - мідне, срібне і золоте - і сказала:
- Взуй першу пару котів та йди вперед, дійдеш до вогняного луки, там обуешь другу пару. Вони зносяться, коли дійдеш до луки з гарячих вугілля. Там обуешь третю пару. Коли доберешся до синього моря, кликни ворона, він перенесе тебе через море-окиян.
Марпіда-царівна кинула мідне яйце на землю. Яйце покотилося, вона за ним пішла. Три пари котів-чобіт зносила, пройшла вогненний луг і луг з гарячих вугілля. Добралася царівна до моря і стала кликати ворона:
- Ворон! Ворон!
І над головою Марпіди-царівни закаркав ворон.
- Перенось мене на той берег, я тобі дам срібне яйце.
Ворон взяв яйце і закаркав: Тримайся за мене! Карр! Карр!
Царівна села ворону на спину, полетів ворон над хвилями і опустив дівчину на іншому березі.
Марпіда-царівна кинула на землю золоте яйце. Воно покотилося, дівчина за ним побігла і добралася до хатинки. Зайшла, а там ема-баба сидить. Марпіда-царівна запитує:
- Сокіл не прилітають сюди?
А Сокіл зістрибнув з печі, скинув з себе пір`я, перетворився в молодця. Марпіда-царівна запитала:
- Ти чому зник?
- А навіщо ти розповіла матері про мене?
- Прости мене! -говорить Марпіда. А Сокіл у відповідь:
- У мене тепер одна дорога - в пташине царство, та ти, боюся, занудьгуєш там. Краще я тебе віднесу до царського палацу до батька. Померла твоя мачуха, і ти станеш в палаці жити весело та багато.
- Ні, - відповідає Марпіда.- Раніше я тебе не знала, а тепер так полюбила, що мені без тебе і в палаці стане нудно, а з тобою на самотній горі - весело. Полетимо туди!
І полетіли вони справляти своє весілля.
___________________________
* Голбец - підпілля.
** Коти - Старовинна жіноче взуття (к тi).
