1 Місяць

Крім того, ми жили далеко від всіх мам-тат і бабусь-дідусів, тобто допомоги мені було чекати не від кого: як тільки дитина засинав, я бігла кашовар дня на 2-3 і робити інші домашні обов`язки.

Пару раз у мене були зриви: я потайки плакала в туалеті, мені було дуже шкода себе. Здавалося, що я одна така нещасна і нікудишня мати. Вже не знаю з кого малювали образ вічно усміхненої і щасливої матері з немовлям. Напевно, з тієї, у кого на службі пара няньок, домробітниця, кухарка і педіатр. Так що якщо у вас є мами, сестри, бабки-тітки і т.п., хто готовий допомогти - не соромтеся просити про допомогу, особливо це стосується побутових питань, будь то приготування обіду, миття підлоги або проглаживание пелюшок.

А ще додайте сюди невдоволення своєю фігурою, зміни настрою на гормональному фоні, випадання волосся і багато іншого.

До кінця першого місяця я змирилася, що все моє життя пекло, і кожен день схожий на попередній без всякого просвіту, але поступово ситуація стала налагоджуватися, в моїх діях з`явилася впевненість (змінити Подгузов, почистити носик, одягнути і т.д.), а з дитиною став налагоджуватися контакт. Загалом, запасіться терпінням, не соромтеся всіх просити про допомогу і все-таки постарайтеся в будь-яку викрадену вільну хвилину відпочивати.

Успіхів!