Токолітична терапія при передчасних пологах

Токолітична терапія, що перешкоджає скороченню матки за рахунок розслаблення гладких м`язів, є важливим акушерським втручанням при веденні вагітних з передчасними пологами. Застосування токолитики дозволяє досягти відстрочки пологів, вигравши час до початку введення кортикостероїдів з метою зниження захворюваності та смертності недоношених, або до тих пір, поки вагітна не буде доставлена в високоспеціалізованої медичної установи.

Існує кілька класів препаратів, що застосовуються з метою токолітичної терапії. До них відносять -адреноміметики (ритодрин, тербуталін), сульфат магнію, інгібітори простагландинів (індометацин, кеторолак), блокатори кальцієвих каналів (ніфедипін), нітрати (нітрогліцерин), блокатори рецепторів окситоцину (наприклад атосибан) і ін. Володіючи власним механізмом дії, кожен з них має ті чи інші складності в застосуванні, а також побічні ефекти. З метою встановити, які Токолітичні кошти найбільш ефективні для запобігання передчасним пологам D.M. Haas і співавтори (2012) провели систематичний огляд з метааналіз, результати якого опубліковані вчора в онлайн-версії «British Medical Journal».

Робота проведена з використанням матеріалів Кокранівської центрального регістру контрольованих досліджень, баз даних Medline, Medline In-Process, Embase і CINAHL станом на 17 лютого 2012 р спектр вивчення увійшли рандомізовані контрольовані випробування (РСІ), в яких застосовували Токолітична терапію у вагітних з ризиком передчасних пологів.

Відео: Др. Олена Березовська - Білкові маркери для передчасних пологів

Проаналізувавши результати в цілому 95 РСІ, дослідницька група прийшла до висновку, що в порівнянні з плацебо ймовірність відстрочки пологів на 48 год була найвищою при застосуванні інгібіторів простагландинів (відношення шансів (ОШ) 5,39- 95% довірчий інтервал (ДІ) 2 , 14-12,34), сульфату магнію (ЗОШ 2,76- 95% ДІ 1,58-4,94), блокаторів кальцієвих каналів (ЗОШ 2,71- 95% ДІ 1,17-5,91), - адреномиметиков (ЗОШ 2,41- 95% ДІ 1,27-4,55), а також блокатора рецепторів окситоцину атосибану (ЗОШ 2,02- 95% ДІ 1,10-3,80). При цьому жоден клас препаратів для токолітичної терапії значно не перевищував плацебо в зниженні частоти розвитку респіраторного дистрес-синдрому у новонародженого.

У порівнянні з плацебо частота розвитку побічних ефектів, які потребують заміни препарату, була значно вище на тлі застосування -адреноміметиків (ЗОШ 22,68- 95% ДІ 7,51-73,67), сульфату магнію (ЗОШ 8,15- 95% ДІ 2,47-27,70) і блокаторів кальцієвих каналів (ЗОШ 3,80- 95% ДІ 1,02-16,92).

У підсумку з усіх представників токолітичну засобів інгібітори простагландинів і блокатори кальцієвих каналів мали найбільшу ймовірність потрапити в трійку найбільш ефективних у плані 48-годинний відстрочки пологів, зниженні частоти розвитку респіраторного дистрес-синдрому, неонатальної смертності та розвитку побічних ефектів будь-якого роду у матері.

Haas D.M., Caldwell D.M., Kirkpatrick P. et al. (2012) Tocolytic therapy for preterm delivery: systematic review and network meta-analysis. BMJ, 345: e6226.