Фома. Комі народна казка

Фома

Жив-був Фома. Цілими днями невтомно трудився. Батько з матір`ю НЕ натішились. Одного разу він рубав дрова в лісі. У цей час повз проходила ема - зла відьма. Фома так запрацювався, що й не помітив її, змахнув сокирою, а сучок відлетів і потрапив відьмі в око. Розлютилася ема, дунула, плюнула і промовила:

- Чи не змахнеш сокирою
Ти ні вгору, ні вниз,
Був старанним ти,
А тепер - лінуйся.
Лежи на печі,
Обтирати цегла!

І що ви думали? Так воно і сталося. Не впізнати Фому.
Розлінувався він і цілі дні валяється на грубці. Якось раз говорить Фомі мати-бабуся:
- Чим без толку на грубці валятися, пішов би в гущавину та вирив лисячу яму.
- Гаразд, піду, - відповідає Фома.- Тільки завтра, як встанеш, звари мені кашу.

Мати назавтра зварила кашу. Фома кашу з`їв, позіхнув, побрів у ліс і вирив лисячу яму. На інший день відправився він до ями, а там лисиця сидить і говорить йому людським голосом:
- Фома, випусти мене, я велика добро тобі зроблю. Фома пошкодував лисицю і випустив її. Повернувся додому і знову заліз на піч.
А лисиця пішла в темну хащу і лягла на траву. Побачив її вовк і питає:
- Лисичка-сестричка, чому ти валяєшся на землі?
- Я, - каже лисиця, - у Фоми гостювала, так наїлася, поворухнутися не можу.
- Везе тобі, лисичка, все десь та гостюєш. Хоч раз мене зводь кудись.

- Звела б, так що тебе одного вести? Збери зграю, тоді зведу.
Зібрав він вовчу зграю і привів її до лисиці. Лисиця і говорить:
- Адже ви, вовки, не вмієте поводитися на бенкеті, так краще мовчіть там.
Лиса попереду побігла, звірі за нею. Привела лисиця зграю до царського палацу і заговорила під вікном людським голосом, якого вовки не розуміють:
- Цар-государ, тобі Фома гостинці послав, ось адже до чого він багатий! Цар здивувався.

- Який такий Фома?
І наказав замкнути вовків в хлів. Потім лисиця привела царя сотню зайців і сотню горностаїв. Все, мовляв, це дари Фоми. А Фома лежить собі на печі, нічого не знає. Нарешті, лисиця приходить до царя і каже:
- У Фоми дуже багато грошей, і ніяк не можемо порахувати. Дай-но нам пудовку.
Лиса взяла пудовку *, відшукала на дорозі дві-три монети і за бересту засунула. Потім і віднесла назад царю.

Цар питає:
- Скільки ж виявилося золота у твого пана?
- Не пам`ятаю, щось близько ста пудовок, - відповідає лисиця.
Цар наказав слугам:
- А ну, огляньте пудовку, може, вони й не міряли золото. Якщо міряли, то там що-небудь має залишитися.
Оглянули слуги пудовку і за берестой знайшли монети.
Цар дивується: «Який цей Фома багатий!»

А лисиця знову з`явилася в палац і говорить царю:
- Цар-государ, Фома просить видати за нього твою доньку.
Цар відповідає:
- Гаразд, скажу. Як же не видати за такого багатія!
- Ми на барці ** припливемо, - обіцяє лисиця.- Чекайте нас на березі.
Побігла лисиця на берег, зв`язала з колод пліт і каже Хомі:
- Вставай, я тобі царівну посватала, йдемо гуляти.

Відео: «Чужа», Олена Слєсарєва, ТРК «Удмуртія», Удмуртська Республіка

Зрадів Фома, встав на пліт, хоч і лінь йому було. А лисиця його догола розділу, вимила чисто-начисто, зеленими гілками прикрила. Попливли вони до палацу. А там вже чекають не дочекаються нареченого. Від берега і до самого палацу постелили синє сукно. Тільки наречений приплив, цар виходить йому назустріч.
Лисиця-сваха вискочила на берег і каже:
- Ой, цар-государ, ми адже ледве допливли. Барка наша затонула. Там було сімдесят слуг, все загинуло до єдиного. Ледве врятувала нареченого і на пліт посадила. Дивись - він зовсім голий, гілками прикритий: одяг і взуття у нього на дні річки. Тепер нову доведеться замовити.

Цар скликав кравців і шевців, ті принесли візерункові чоботи, пошили нареченому новий одяг. Фома позіхнув, взувся, одягнувся: одне плече зачепить рукою, інше зачепить, - подобається йому одяг.

А царська дочка питає у лисиці:
- Наречений особою-то красивий, тільки не дурень чи він? Що так крутиться? А лисиця відповідає:
- Йому одяг не подобається, не по ньому зшита.
Цар велів принести каптан краще, ніж раніше. Лиса одягла нареченого і в плече голку встромила, щоб не ворушився. Наречений повернув голову, уколовся і перестав крутитися.

- Ось, царівна, - каже лисиця, - красивий каптан нареченому за смаком.
У той же день ледар Фома обвінчався з царською донькою.
А лисиця знову:
- Завтра, цар-государ, мабуть до нас в гості.
А сама швидше в дорогу вирушила. Гостей запросила, а куди їм прийти?

Відео: Мультфільм потя і Потиха

Йшла, йшла лисиця, дісталася до зеленого луки. На узліссі кінський табун пасеться. Лиса запитує пастухів:
- Чиїх коней стережете?
- Ёміних, - відповідають пастухи.
- Тут буде проїжджати весілля. Якщо запитають, чиї коні, скажіть - Фомін, а не скажете, я вовчу зграю сюди приведу.
Так само веліла лисиця говорити і тим, хто чатував корів і овець. І знову побігла. Бігла, бігла, добігла до будинку Ёми - злий відьми. Лиса зайшла в будинок. Там ема сидить, шерсть пряде.

Лисиця як закричить:
- Біжи, ема! Цар зі слугами їде, хоче тобі голову зрубати, а твій будинок спалити! Біжи, скоріше сховайся в солому!
Ема злякалася, забралася в солом`яний сніп, а лисиця підпалила солому, і відьма згоріла.
Лисиця в Ёміном будинку бенкет влаштувала, царя і його слуг пригостила.
Поїхали гості, а Фома з дружиною - царської дочкою - стали в Ёміном будинку жити-поживати.
Згоріла ема, скінчився і її вирок. Знову Фома став працьовитим.

______________________________________
* Пудовка - міра ваги, що вміщає пуд зерна.
** Барка - старовинна великий човен.