Федот стрілець. Комі народна казка

Федот стрілець

Жив колись селянський син Федот. Батько його звіроловом був. Підріс Федот, став ходити з батьком на полювання. Одного разу батько подарував Федотові рушницю. З того часу він став по-справжньому полювати. І рушниця його не знало промаху.

Прийшов час йти на службу в стрілецьке військо, і каже Федот батькові:
- Батя, я це рушницю візьму з собою. Батько головою похитав:
- Ех, синку, навіщо ж ти береш рушницю з дому, хіба не знайдеться пищали для тебе на службі?
- А нехай, - каже Федот, - мені своє дорого. Став Федот стрільцем, а зі своїм мисливською рушницею не розлучився. Йому кажуть:
- Що ж прийшов зі своєю рушницею? Може, Думав, що тут немає пищали?

А Федот відповідає:
- Змалку вже я звик до свого рушниці і залишити його мені ніяк не можна.
Служив Федот двадцять п`ять років. Ось термін його закінчився. І пішов Федот додому, а по дорозі думає: «Служив я двадцять п`ять років, самому вже більше сорока, батько і мати, напевно, померли, і вдома немає».
Попалася йому в лісі хатинка. Він там і оселився. Став кожен день полювати, птицю та звіра бити. А в будинку управлялася по господарству стара кухарка.

Ось настало свято, а Федот став в ліс збиратися. Каже йому кухарка:
- Не ходи сьогодні на полювання, удачі не буде.
- А у мене немає дня, в який би удачі не було. Не буду і сьогодні байдикувати. Піду на полювання, - відповідає Федот.
Відправився в ліс, весь день ходив, та ні звір, ні птах йому не попалися. Вирішив додому повернутися.

«Що ж це таке, - думає, - кожен день мені вдавалося звіра підстрелити, а сьогодні я з порожніми руками йду».
Тільки це подумав, бачить - сидить на березі красуня-птиця. Федот підняв рушницю, хотів її підстрелити. А птах раптом людським голосом заговорила:
- Не стріляй в мене, Федот!
Здивувався солдатів. Знову прицілився, і знову чує:
- Не стріляй в мене.

Федот опустив рушницю. Хто ж це? Подивився: птах як птах, тільки строката і красива, з золотим чубчиком. Втретє прицілився.
- Не стріляй в мене, я тобі в пригоді стану! - Знову промовила птах людським голосом і додала: - Ти стрілець Федот, підійди до мене, і я сяду тобі на шапку.
Цікаво стало Федотові. Підійшов він до берези, птах випурхнула йому на голову. Взяв Федот її в руки і приніс додому.

На ранок птах каже:
- Дай розрахунок своєї служниці, без неї обійдемося.
Федот відпустив стару. Відпустив і думає: «Даремно послухався птиці». Служниця, звичайно, зла і недолуга, але все ж вона по господарству управлялася, обід готувала, білизна прала, а хто це робитиме тепер?

Повернувся Федот з лісу додому і диву дався. Чи не дізнається своєї хатинки. Піч істоплена, обід зварений, підлога вимита. Лавки покриті кумачем, а стіни кольоровий китайкою. Обід готовий, білизна випрана, а птах літає по кімнаті і голосисто співає. Так кожен день пішло. І цікаво стало Федотові, дізнатися захотів, хто у нього вдома господарює. Ось одного разу він не пішов полювати, сховався і дивиться в щілину - птах вдарилася об підлогу і промовила:
- Була я птахом, стану красною дівицею.

Відео: Про Федота-стрільця, удалого молодца (мультфільм в HD)

І впали на підлогу райдужні пір`я. Крила стали руками, замість золотого чубчика на голові лягла вінцем золота коса. Перетворилася птах в дівчину-красуню. Дивиться через щілину Федот, що не надивиться. Не витримав, увійшов до хати. Злякалася дівчина, а потім пояснила:
- Мені пташине плаття ще три роки носити. Цей обітницю на мене матінкою накладено. Хочеш зі мною одружитися - одружуйся, не хочеш - на волю полечу.

Одружився солдатів на птахо-дівиці. Вночі вона жінка, а вдень птах. Як тільки минуло три роки, скинула вона з себе назавжди пташине плаття і сказала Федотові:
- Ось тобі жменю срібла, ти піди і купи в крамниці різнобарвного шовку.

Федот взяв гроші, купив шовку і приніс дружині. Дружина шовк змотала в клубок.
На ранок Федот прокинувся, а на столі лежить шовкова скатертина, виткані на ній квіти, дерева, сині моря та червона зоря.
- Ти, - каже йому дружина, - віднеси це на базар і продай. Ціни особою не призначай, хто що дасть, за те і продай.

Федот пішов на базар і став носити скатертину так хвалив свій товар.
- Що ти продаєш? - Запитують у нього люди.
- А ось скатертину продаю.
- А скільки ж вона коштує?
- А хто скільки дасть.

Багато народу зібралося навколо Федота. Один покупець пропонує за скатертину сто карбованців, другий - двісті. Інші ціну набивають. До п`яти тисяч піднялася ціна ... Якраз тут проходив царський скарбник. Зупинився, оглянув скатертину і каже, що коштує вона не п`ять, а шість тисяч карбованців.

Взяв він скатертину, дав Федотові гроші і пішов до палацу. Показав скатертину царю.

І дізнався цар, що дружина Федота-стрільця вміє красиві скатертини ткати. На скатертини все показано, що в цій стороні є. Ось цар і каже:
- Сходи до Федотові і накажи його дружині виткати ще одну таку скатертину.
З`явився скарбник до Федотові, побачив його дружину і нічого не міг сказати, задивився на її красу. Повернувся до царя і повідав йому, яка красуня-дружина у Федота-стрільця. А у царя була нянька-чарівниця. І розповів він їй про дружину стрільця.

- Добре було б мені, - каже, - її взяти, а Федота вапна.
Подумала чаклунка і відповідає:
- Пішли ти стрільця на Біле море зловити чорного оленя. Якщо цього не зробить, висівки голову, тоді його дружина дістанеться тобі.
Цар велів скарбнику привести Федота-стрільця. З`явився Федот-стрілець до царя.

- Ось, стрілець-Федот, або корабель споряджали, або лижі нашорош, тільки вирушай на Біле море і злови там чорного оленя. Даю тобі шість діб на збори. Чи не підеш - відрубаю голову.
Федот повернувся додому, не п`є, не їсть - журиться.
- Що ти сьогодні невеселий? - Запитує господиня. Федот все розповів дружині.
- А ти, - каже дружина, - не горюй. За шість діб багато можна зробити.

Минуло шість діб. Цар спорядив для Федота корабель.

А Федотова дружина побігла в ліс і опівночі привела з лісу чорного оленя. Загнала його в великий ящик.
Вранці цей ящик повантажили на корабель. А дружина каже чоловікові:
- Цей корабель більше трьох діб не може протриматися, його царська нянька зачарувала. Якщо в три доби не повернешся, загинеш.

Федот-стрілець поплив по річках до Білого моря. А цар дав йому моряків - на підбір все гіркі п`яниці, на палубі валяються. Як тільки вони заснули, Федот-стрілець повернув корабель назад ж причалив до міської пристані.
З`явився Федот до палацу, і цар став питати:
- Чому ти, стрілець, так рано повернувся?
- А навіщо мені довго їздити? - Відповідає Федот.- Я зловив на Білому морі чорного оленя. Він на кораблі у мене.

І привселюдно Федот вивів оленя на пристань.
Жили, жили Федот з дружиною, може, близько року минуло, і знову вирушив цар до няньці-чаклунку.
- Як позбутися від Федота-стрільця? - Спрашівает.- Чи не йде у мене з голови його дружина.

- Ой, - каже баба, - дружина Федота-стрільця Сима чарівниця і куди сильніше мене. А давай-но спробуємо так, пошлемо Федота «Не знаю куди, не знаю за що». І вели йому привезти «Не знаю кого». Якщо привезе, то ми загинемо. Тільки він нікого не привезе і загине сам.
Пішов цар від старої, наказав викликати Федота-стрільця.
З`явився Федот-стрілець до царя.

Цар і каже йому:
- Ось, Федот-стрілець, доведеться тобі друга справа виконати. Поїдь ти - не знаю куди, привези - не знаю кого. Чи не привезеш - відрубаю голову.
Повернувся Федот-стрілець до господині, ще дужче зажурився.
- Що ти такий сумний? - Запитує господиня. Федот все розповів дружині нічого не приховуючи.
- Ну, коли цар наказав, доведеться йти, - каже дружина.- Якщо мене послухаєш, живим повернешся, а якщо не послухаєш, можеш загинути.

Дала господиня Федотові-стрільцеві три клубка ниток: білий, червоний і синій, - і наказала: білу нитку обкрутити навколо мізинця, червону нитку - навколо безіменного пальця, синю - навколо вказівного. Ти, мовляв, коли підеш, клубки з пальців будуть розкручуватися, вкажуть тобі шлях, поки мотки це закінчаться, а як закінчаться - сам шукай дорогу.
А ще дала Федотові згорнуте чистий рушник і наказала, щоб він не розгортав його до тих пір, поки біда не прийде.

А коли прийде, мовляв, розверни та струсни рушник.
Попрощався Федот з дружиною і пішов. Йшов він по лісах, білий клубок розмотав з мізинця. Ось нитка скінчилася. Тепер стрілець обмотав навколо безіменного пальця червону нитку. Червоний клубок його вів, поки повністю не розмотався. Він взяв синій клубок. А як скінчилася синя нитка, побачив Федот в лісі великий кам`яний будинок.

Зайшов Федот-стрілець в кам`яний будинок, а там стара-престара старенької на лаві, а в ліжку стрибає жаба. Видно, не проста жаба, на шиї у неї намисто. Жаба заквакала і питає Федота:
- Ква-ква, Федот-стрілець, куди, в якій справі відправився?

А той відповідає:
- Іду - не знаю куди, не знаю за що.
- Ква-ква, - кумкає жаба, - така велика людина, а прийшов і смішні розмови веде. А стара каже:
- Зараз, Федот, я тобі накажу затопити баню, топи її три доби, потім вимийся, попаритися, щоб можна було тебе з`їсти, коли прийдуть мої брати.
Федот-стрілець три доби топив баню. Як тільки перетопилася лазня, прийшли брати злий баби - молоді велетні. Взялися вони лякати Федота. Один велетень взяв коробок з нігтик. Відкрив кришку, звідти вискочили ведмеді, вовки, лисиці.

Засміявся велетень, запитує Федота:
- Ну, як, злякався?
А стрілець у відповідь:
- А чого мені звірів лякатися, раз при мені моя рушниця.
Тоді велетень махнув рукою, звірі влізли назад в коробку. Він велів Федотові йти в баню паритися. Федот-стрілець послухався, вимився, попарився, повернувся з лазні. Бігти хотів, та знайти дороги не може.

А велетні наказують Федотові:
- Закрий очі і зайди в цю світлицю!
- Зараз, - відповідає Федот, - тільки спочатку трубку покурю.
- Не можна курити, - каже велікан.- Якщо покуриш, знову доведеться митися в лазні.
- Ну, якщо курити не можна, то дозвольте рушником витертися.

І Федот дістав згорнутий рушник, що дала йому дружина на дорогу.
Дістав він з сумки рушник і струснув його.
Подивилась на рушник стара, помітила на ньому вишиті великі літери. Прочитала напис і каже:
- Та це, виявляється, наш зять прийшов! А жаба заквакала:
- Дружина Федота - моя дочка! Ква-ква, що ж ти раніше про це не сказав?

Почала нова рідня пригощати Федота. Цілий тиждень він гостював у кам`яному будинку. Нарешті, теща-жаба каже йому:
- Щоб піти невідомо куди, треба три моря перейти. Через два моря я тебе перевезу, а через третю - не знаю, чи зможу чи ні. Я зараз вийду на ганок, а ти вхопився за нитку мого намиста, тримайся міцніше, щоб не впасти, коли я перескочу через синє море.
Федот разом з тещею-жабою вийшов на ганок. Вхопився за намисто, що висіло на шиї жаби, вона раз-раз - і перестрибнула разом з ним через синє море.

- Через одне, - каже, - море перескочили, авось, перескочимо і через інше.
Відпочила жаба, знову зітхнула і перестрибнула через друге море.
Глядь, - третя море лежить, хвилі так і ходять. Злякалася теща-жаба, почала просити зятя Федота, коли перестрибне вона і помре на березі, то нехай він на неї, мертву, ногою рази два-три підкине земельку і далі йде.

- Доберешся ти до того лужка, де гуляють дванадцять молодців, - заквакала лягушка.- Ти їм не з`являйся, нічого не говори, а тільки дивись і слухай. Вони скажуть: «Матразум, нам треба обідати!» І відразу Невідомо Хто відповість: «Гаразд, гаразд, їжа готова». Невідомо Хто на стіл принесе і подасть різні чашки, ложки і всі страви, а самого його не видно буде. А ти нічого не їси, тільки дивись. Мине не більше години, ти і скажи: «Матразум, я хочу їсти!» Як тільки наситишся, подякуй, добре, мовляв, нагодував, добре. А Невідомо Хто відповість: «Скільки років я годую гостей, і ніхто спасибі не говорив, а з тим, хто мене сьогодні подякував, я піду, куди йому завгодно!» І піде з тобою Невідомо Хто.

Жаба-теща розповіла все це Федотові-стрільцю на морському березі. Охнула, перестрибнула через морські хвилі і померла.
Федот-стрілець ногою підкинув земельки, засипав квакушку. Потім відправився далі. Дійшов він до хатинки на зеленому лузі. Все так і є, як передбачила теща-жаба, По зеленому лузі гуляють дванадцять молодців, прийшли в хату, просять їсти.

Відео: Сказання про Кудима Оші

- Матразум, подавай обід!
- Гаразд, гаразд, обід готовий, - відповів Невідомо Хто, і виявилися на столі страви, вина, ложки, миски. Молодці поїли, попили, встали і пішли. Через годину Федот-стрілець сказав:
- Ну, Матразум, пригощай, мені їсти хочеться.
- Гаразд, гаразд, - промовив Невідомо Кто.- Обід готовий!

Невидимі руки подали страви і вина. Поїв Федот-стрілець досхочу і каже:
- А і смачно ж нагодував мене, Матразум. Велике тобі спасибі!
- Скільки років вже, - відповідає Невідомо Хто, - я годував гостей зі своїх запасів, а спасибі ніхто ще не
сказав. А сьогодні ти перший гість, який мені подякував. Мені ще при народженні було сказано, що я повинен тут людей годувати до тих пір, поки мене Гість Не подякує. З тим, хто мені скаже спасибі, я піду куди завгодно.

Відео: "Зирянов" муз. Олексія Ген, ст. Гліба Горбовского

- Це добре, - каже Федот-стрілець, - але як мені звідси вибратися з тобою назад?
- А ти, - відповідає Невідомо Хто, - про це не сумуй, лягай на підлозі і спи.
Послухав Федот-стрілець, ліг і заснув. Спав він, спав і прокинувся. Дивиться він - що таке, до пристані причалили. Кругом народ ходить. Припливли кораблі з військами.
- Чи не візьмете мене з собою? - Попросився Федот.
- Чому не взяти, візьмемо, - кажуть моряки.

Взяли вони з собою Федота-стрільця і попливли по морю. Бачить Федот - прісної води та хліба у людей обмаль і обіцяє їм:
- Я вас буду всю дорогу годувати!
- Як же ти стільки мирних людей і війська хочеш нагодувати? - Запитують моряки.
- Нагодую, - засміявся Федот-стрілець і крикнув Матразуму:
- Матразум, нагодуй всіх людей на кораблі.
- Гаразд, гаразд, обід готовий, - відповів Невідомо Хто, і на столі всяка їжа з`явилася.

Люди наїлися, напилися досхочу і стали дивуватися такому диву.
Три доби плив на кораблі Федот, всіх поїв-годував досхочу.
Моряки стали вмовляти Федота, щоб він продав їм свого Матразума.

А Матразум навчив Федота-стрільця, як йому вчинити.
- Вони, - каже, - будуть давати три чарівні трубки: велику, середню і маленьку. Ти продай мене за маленьку. Продай і зійди з корабля, а я стану годувати їх три доби. Потім наздожену тебе.
Так і зробив Федот, продав Невідомо Кого за маленьку трубку і зійшов на першій пристані.

Три доби годував ще моряків Матразум, а потім наздогнав Федота-стрільця. Моряки довго звали, просили Матразума пригостити їх, тільки марно.
Як з`явився Матразум до Федотові-стрільцеві, Федот відвідав свою рідню. Батьки Федота померли, а шуряки залишили його погостювати.

Один шурин подарував Федотові сірого вовченя.
- Цей вовченя, - каже шурин, - що ні накажеш, то і зробить.
Взяв Федот-стрілець вовченя, попрощався з шуринами і відправився додому.
Йшов, йшов Федот-стрілець, і, нарешті, дістався до свого села. Матразум велів Федотові подивитися через маленьку підзорну трубу. Глянув Федот і побачив кам`яний палац, звідти долинали пісні, на ганку цар стояв.

Цар теж помітив Федота і каже няньці-чаклунку:
- Ніяк, Федот-стрілець повернувся. Біда! Чаклунка-нянька не знала, що робити, тільки зі страху головою трясла. Цар велів зібрати війська і послати їх до хатинки Федота-стрільця. Так вовченя побачив це і задзявкав:
- Йде сюди царське військо, Федот. Чи не буде тобі спокою, поки не відв`яжешся від царя.
Дружина порадила Федотові-стрільцеві взяти підзорну трубу і тричі в неї дути.

Глянув Федот в трубку, дмухнув у неї три рази, і вийшло в поле ціле військо, то саме, що годував він на кораблі. Воєвода запитує:
- Ну, Федот-стрілець, наказуй.
- Адже ми знаємо, - кажуть воїни, - у тебе є Невідомо Хто і з тобою ми їли й були ситі. А Федот у відповідь:
- Кошторисі з землі царя і його слуг, щоб вони простих людей, на зразок мене, не кривдили, тоді ми всі будемо ситі.
Послухали воїни. Царських слуг і царя вбили.
А Федот-стрілець добре зажив з красунею-дружиною.