Хліб і вогонь. Комі народна казка

Хліб і вогонь

Комі народна казка

Жили-були колись давно мисливець і його троє синів. Одного разу вони вирушили полювати в ліс на білок і рябчиків.
Оселилися в лісовій хатинці, в частіше.

Живуть вони так десять днів, живуть місяць, три місяці живуть. З кожним днем все більше білок і рябчиків добувають.
Закінчився у звіроловом хліб. На вогнищі погас вогонь. Ніде дичину підсмажити, погрітися ніде, від холоду і сон не в сон.

Каже батько:
- Йти додому прикро. У нас тут полювання вдала.
Давайте жереб метати, хто з вас добуде хліб і вогонь.
Випав жереб старшому, але молодший син вирішив спочатку подивитися, чи не світиться чи де вогник. Забрався він на високу ялину і побачив, - далеко вогонь, ніби вовчий очей, горить. Хлопець зліз з дерева і вказав батькові і братам, в який бік треба йти.

Батько сказав:
- Мій старший син швидше всіх повернеться з вогнем і
хлібом.
Старший син узяв рушницю і вирушив у дорогу на вогник. Надвечір він добрався до лісової хатинки. Увійшов хлопець в хату, а хата порожня. На вогнищі вогонь ледве-ледве жевріє, а над вугіллям висить закопчений казанок. Підкинув хлопець дров, щоб спекотніше вогонь розвести.

Яскравим полум`ям зайнялися дрова. Але тут невідомо хто гучним голосом закричав. З страху хлопець на підлогу впав. А коли піднявся, ще дужче злякався: бачить, стоїть перед ним старік- зростанням до стелі, волосся на голові сиві, борода зелена, руки, як деревні коріння. Каже старий звіроловами:
- Сідай, та розповідай, хто ти такий, звідки прийшов і чому без попиту чіпаєш чужий вогонь.

Нічого робити, розповів мисливець, хто він і чому прийшов сюди за хлібом і вогнем.
Старий був лісовиком, і він сказав звіроловами:
- Коли розкажеш небилицю, я тобі дам вогню і хліба, а коли помилишся та правду мовиш - я виріжу ремінь з твоєї спини.

Взявся мисливець небилицю казати. Казав, казав, та помилився, замість небувалого розповів про такий, що насправді буває. Розсердився Лісовик, схопив звіролова і вирізав з його спини ремінь шириною в долоню.
Ледве вирвався мисливець з чіпких рук Лісовика. Як вирвався, побіг без оглядки. З`явився він до батька і братів, розповів, що Лісовик мало його не з`їв за те, що він хотів потайки взяти вогонь і хліб. Приховав старший брат, як він небилицю не зміг розповісти і як Лісовик вирізав у нього ремінь. Вже дуже соромно було хлопцеві, що він так схибив.

Послав батько другого сина за вогнем і хлібом, наказав йому:
- Чи не бери потайки, попроси чемно!
Ось пішов другий брат. І не зумів розповісти небилиці, Лісовик відрізав йому за це палець.
Ледве вирвався середній брат. Сам не пам`ятав, як додому добрався. Повідав своїм, що не зміг він дідька небилицю розповісти, тільки приховав, що той йому палець відрізав.

Засміявся молодший і каже братам:
- Ех ви, не могли у Лісовика вогню і хліба добути.
- А ти сам спробуй, сходи до дідька, і тобі дістанеться, - відповідають брати. Молодший говорить:
- Без вогню і хліба не проживеш, піду добувати вогонь і хліб.
Взяв хлопець рушницю, заткнув за пояс сокиру, відправився в шлях і незабаром опинився в лісовій хатинці, а там перед вогнем лежить Лісовик. В одному кутку - голова, в іншому - ноги.

Вклонився дідька молодший брат я говорить чемно:
- Пусти мене переночувати.
- Що ж, - відповідає Лісовик, - лізь на піч та розповідай мені небилиці. Догодиш - я тебе нагороджу, а коли бувальщина розкажеш замість небилиці - все волосся на твоїй голові вирву.
Погодився молодший брат, тільки попередив Лісовика, щоб той його не переривав.
- А якщо перервеш мене, я сам тобі жмут волосся вирву.

Так і домовилися. Заліз молодший брат на грубку, взявся розповідати казку:
- Колись давним-давно один швець три роки на небо летів і, нарешті, забрався за хмари на сині поля, а там все люди босі, догори ногами ходять, говорять:
- Якщо були б ми взуті в крилаті чоботи, то з хмари на хмару перескакували, не ходили б вниз головою.
Пожалів людина небесних жителів. Взявся їм шити крилаті чоботи, а замість щетини - взяв сиве волосся, що у Лісовика виривав.

Почув Лісовик про сиве волосся, схопився за голову, закричав:
- Не можна сиве волосся рвати!
- Можна, - відповів мисливець і вирвав у Лісовика жмут волосся.
- Більше, - каже - не перебивай мене. Замовк Лісовик, а молодший брат продовжував небилицю казати:
- Одного разу небесний житель в крилатих чоботях із хмари мотузку сплів, зістрибнув на землю і почав тієї мотузкою будинкових ловити. Всіх до одного переловив, взявся ловити водяних, а водяні самі йдуть сюди. Ой, ой, вони і, правда, йдуть сюди!

Злякався Лісовик. Він з водяними все життя воював, кинувся до дверей, а там немає нікого. Каже хлопцеві:
- Навіщо обманюєш? Ні водяних в помині.

- А ти сам велів обманювати! - Відповідає мисливець, вирвав у Лісовика жмут волосся по домовленості і пригрозив:
- Ще слівце вимовиш, ще жмут видеру! Притих Лісовик, сіл, слухає далі:
- Пішов я якось на полювання. Заблукав. Замерзати став. Раптом зустрів ведмедя. Каже мені ведмідь людським голосом: «Не стріляй в- мене, людина! Зроблю все, що ти накажеш! »Звелів я ведмедю розкласти багаття, а ведмідь каже:« Немає в мене ні кременю, ні кресала, не можу я висікти вогонь.

Сідай на мене верхи, я віднесу тебе туди, де вогонь горить ». Сів я верхи на ведмедя. Злетів ведмідь, полетів над лісами і річками, над горами і озерами. Опустився ведмідь у твоїй хати і каже: «Тут тобі дадуть вогонь і хліб». Ось я і прийшов до тебе, а ти не даєш мені ні вогню, ні хліба. І закричав раптом молодший брат:
- Ей, Мишка-ведмідь, йди сюди, розірви злого Лісовика!
Лісовик в ноги хлопцеві повалився:
- Що хочеш бери, не клич ведмедя!

А молодший брат відповідає:
- Мені потрібно те, навіщо я прийшов!
Лісовик дав молодшому братові рушницю, що б`є без промаху, сумку з мисливськими припасами, що ніколи не виснажується, дав три мішки, повні хліба, і вогненний камінь із залізякою.
- Ти станеш залізякою по цьому камені бити, - сказав Лісовик, - і в тебе буде жаркий вогонь.

- Мені цього мало, - відповідає хлопець.- Ти образив моїх братів, треба цю образу змити.
Заплакав Лісовик, зізнався, що він вирізав ремінь у одного брата, відірвав палець в іншого. Дав він хлопцеві ремінь і палець, дав чарівне зілля і каже:
- Багатьом людям, що приходили до мене за вогнем, рвав я пальці, вирізав ремені, але такий, як ти, ще не приходив.
Звідки хлопець Лісовика, повернувся до батька і братів.

Відео: ЛЕЗГІНКА.ТОП 10 Супер Популярною лезгинку 2013 року

Почав молодший розповідати, як він Лісовика обдурив, брати роти пороззявляли, але батько говорить:
- Видно і тобі, синку, від Лісовика дісталося. І ти вогню не приніс.
Дістав молодший брат вогненний камінь, вдарив по ньому залізякою, і засяяв вогонь, запалали дрова в грубці.
- А тепер, - каже молодший старшим братам, - зізнайтеся, що ви у Лісовика втратили.

Ті розповіли, як справа була. Молодший брат змастив старшому братові спину, а середньому ногу чарівним зіллям і вилікував їх.
Дізнався батько, як старші сини схибили, і гірко йому стало.
Пожили в лісі вони ще трохи і повернулися додому, продали білок і рябчиків, виручили багато грошей.

Потім батько помер. А перед смертю зібрав він своїх синів і сказав:
- Вам, старші, без мене господарство вести. А тобі, молодший син, залишаю своє мисливське щастя.
У старших синів робота не йшла, і вони незабаром розорилися. А молодший весь час полював в батьківських угіддях і став таким майстерним звіроловом, що слава про нього рознеслася далеко-далеко.