Два брата

Відео: Дуже цікавий фільм "Два брата" 2004

Два брата

Відео: Кубанський козачий хор - Там йшли два брата

Комі народна казка

В одному селі стояли поруч хати, де жили два брата. Старший бездітний був, жадібний, хитрий, він цілувальником став - власником шинку - і розбагатів, а у молодшого, простого і доброго людини, підростало дев`ять дочок, але жив він бідно-пребедние.
Каже біднякові його дружина:
- Іди, милий, на заробітки, а то їсти нічого.
Послухав бідняк і пішов на заробітки. А грошей на дорогу взяв з собою всього четвертак. Проходив він повз шинку і подумав: зайду-ка я до цілувальники-брату, він мене пригостить. Зайшов бідняк і просить:
- Ей, брате-цілувальник, пригости вином.
- А чи багато у тебе грошей, братик! - Четвертак, - каже.
- На четвертак, вибачай, не дам вина, - відповідав багатий брат.
Нічого не вдієш, вийшов бідняк з шинку тверезий і попрямував далі. Добрався до довжелезного мосту, що висів високо над бурхливою річкою. А міст ветхий, від нетра хитається. На старому настилі вже і дощок немає. Одні жердини залишилися. Страшно через міст перебиратися. Бідняк хотів було повернутися, нехай слухає, ворон йому каркає:
- Кар-р, йди через міст, тоді щастя знайдеш!
Біднякові так хотілося щастя, що з працею, але перебрався він по жердин через міст. Тільки перебрався, вийшов до нього горбатий старий, став просити:
- Переведи мене через міст на той берег. Сам-то я не перейду по слизьких жердин.
Довго просив старий, бідняк все відмовлявся, але потім пошкодував старого горбаня, перевів його через міст на інший берег. Там старий почав розпитувати бідняка:
- Куди, милок, прямуєш?
- Іду на заробітки. Будинки їсти нічого,
- Ти постій, я дам тобі барана. Старий зайшов під міст, вивів барана, не простого, а із золотою вовною.
- На, - каже старий бедняку.- Веди барана додому, постав на стіл і накажи: «Ой, баранчик мій, струсни ти шерстинки, що вогні!» Баранчик струсоне, з кожної шерстинки посиплються золоті червінці.
Взяв бідняк золотого баранчика і повернувся в село. У самій околиці побачив зелену ялинку. Заліз бідняк під розлогі гілки і подумав: «Зараз спробуємо тут!» І швидко проговорив:
- Ой, баранчик мій, струсни ти шерстинки, що вогні!
Баранчик стрепенувся, з кожної шерстинки посилалися золоті монети. Бідняк дуже зрадів і подумав: дай-ка, зайду до брата-цілувальники. Тепер пригостить він мене дорогим вином, є у мене тепер чим заплатити.
Зайшов мужик в шинок, став хвалитися перед братом.
- Я, - каже, - тепер багатший за тебе! Целовальник, звичайно, не вірить, а бідняк взяв баранчика, поставив на стійку і наказав:
- Ой, баранчик мій, струсни ти шерстинки, що вогні!
Баранчик стрепенувся, з кожної шерстинки по золотій монеті впало. Целовальник зрадів, зібрав все золото і як слід напоїв бідняка червоним і зеленим вином. Той сп`янів і заснув. Правда, баранчика-то він поблизу від себе тримав. Але цілувальник, поки бідняк спав, підмінив золотого баранчика на простого, тільки шерсть цього баранчика пофарбував в жовтий колір.
На ранок прокинувся бідний брат, взяв баранчика, додому побрів. Прийшов до себе в хату і каже:
- Ну, дочки, дружина, сідайте за стіл, подивіться, яке я диво приніс.
Поставив баранчика на стіл і гукнув:
- Ой, баранчик мій, струсни ти шерстинки, що вогні!
Баранчик НЕ стрепенувся і ніяких грошей з шерстинок не посипана. Дружина розсердилася на чоловіка, стала лаяти його і почала знову посилати на заробітки.
- Ти йди, а ми, - каже, - баранчика заріжемо і з`їмо.
А бідняк не розуміє, куди подівся його баран. Думає, не міг же рідний брат підмінити барана! Немає що робити. Мужик знову відправився на заробітки. Йшов, йшов, знову дійшов до того ж довгого-довжелезного мосту над бурхливою річкою. Насилу перебрався на інший берег, а там знову старий просить перевести його через міст. Переклав його бідняк і на березі почав скаржитися:
- У мене нічого не вийшло з баранчиком. Старий його втішає:
- Не журись. Я дам тобі чарівну скатертину, яка тебе нагодує і напоїть.
Зайшов він під міст, приніс скатертину, дав її бідняку.
- Як тільки розстелити цю скатертину, скажи такі слова:

Скатертина, скатертину, розстелити,
І на стіл їжа стань,
Хліб і смачне питво
Нехай прийдуть в моє житло.

І з`явиться на столі, що душі завгодно, їжа-питво і вино кожному окремо, хоч сто чоловік сяде за стіл.
Бідняк взяв скатертину і повернувся назад в рідне село.
У околиці сіл під розлогою смерекою.
- Дай-но спробую, чи правда, що ця скатертина чарівна.
Розстелив бідний брат скатертину, сказав заповітні слова:

Скатертина, скатертину, розстелити,
І на стіл їжа стань,
Хліб і смачне питво
Нехай прийдуть в моє житло.

І з`явилися страви, питво і вино, все, що душа забажає. Здивувався бідняк, потім взяв скатертину і знову зайшов до старшого брата-цілувальники.
- Я, - каже, - знову розбагатів. Чи не потребую тебе. Тепер сам можу пригощати!
Розстелив ширше скатертину прямо перед братом-цілувальником, сказав заповітні слова, і знову з`явилися на скатертини всяке страву і пиття. Взявся бідняк пити-їсти і людей пригощати. А потім сп`янів і заснув. Целовальник знову підмінив скатертину, просту підсунув мужику. На ранок прокинувся бідняк. Прийшов додому.
- Ну, дочки, сідайте за стіл, дружина, - каже, - йди теж.
Сіли вони навколо столу, розстелив він скатертину, сказав заповітні зліва. Та нічого не вийшло. Дружина знову стала лаяти бідняка, знову побила.
- Іди на заробітки, та дарма не хитається, а справою займися.
Нема що робити. Знову побрів мужик. Йшов, йшов і знову дістався до старого найдовшого мосту. Сам перейшов і старого перевів. Той питає бідняка:
- Куди ж ти знову йдеш?
- Знову, - говорить мужик, - йду на заробітки.
І розповів все, що сталося з ним.
А старий тільки про людське око питав. Він сам чарівник був, звичайно, знав, куди поділися баранчик і скатертина. Ось і каже старий горбань:
- Я подарую тобі молодецьку сумку, щоб вона допомогла, треба вимовити заповітні слова:

Ой сума, моя сума,
Ти злодіїв зведи з розуму.
Двох хлопців-богатирів
Випускай та мерщій!

І станеться диво. Вискочать з сумки два молодца-богатиря, - що накажеш, то і зроблять.
Повісив бідняк сумку на плече, повернувся в рідне село. Підійшов до розлогою їли, відкрив сумку, вимовив заповітні слова і миттю вискочили звідти два молодца з кийками. Сильно побили бідняка.
- Навіщо, - кажуть, - змарнував златорунного баранчика і чарівну скатертину?
Злякався бідняк і швидко вимовив чарівні слова:

Ой сума, моя сума,
Ти злодіїв зведи з розуму,
Тільки заховай, нехай скоріше
Молодцов-богатирів.

І молодці назад залізли в сумку, а бідняк зайшов до цілувальники.
- Я ж, - каже, - знову приніс здобич. Зрадів цілувальник. Думає: «Буде мені пожива!» Бідний брат відкрив сумку і сказав заповітні слова:

Ой сума., Моя сума,
Ти злодіїв зведи з розуму,
Випускай-ка скоріше
Молодцов-богатирів.
Нехай, що взяв багатий брат,
Мені він все поверне назад.
І зараз вискочили два легіні з палицями і почали целовальника бити.

- Ну-ка, де баран із золотою вовною, де скатертину, вірніше ти їх чи ні?
Багатий брат-цілувальник швидко привів золоторунний барана і скатертина приніс.
А бідний брат велів сховатися молодцям, повісив сумку через плече, взяв скатертину і барана із золотою вовною і відправився додому. Будинки зібрав дружину, дітей, рідню і сусідів.
- Давайте, - каже, - сідайте за стіл, тепер можна бенкетувати.
Розстелив він скатертину, сказав віщі слова, і питво-їжа з`явилися на столі. Все досита наїлися. Дружина в пояс чоловікові вклонилася. Дочки батька подякували, Почали вони виходити з-за столу.
Але мужик їх зупинив, поставив на столі барана із золотою вовною і каже:
- Ой, баранчик, ти струсни все шерстинки, що вогні.
Баранчик стрепенувся, і посипалися золоті монети. Мужик і домашнім, і рідним подарував золото, а потім розповів все, що з ним сталося.