Перя-богатир (2). Комі народна казка

Перя-богатир (2)

Відео: Про Степана коваля. Мультфільм із серії "Гора самоцвітів".

Комі народна казка

У стародавнє час жив, кажуть, на річці Лупье, що впадає в Каму, небачений силач по імені Перя. Жив він полюванням, полював з цибулею і стрілами. З цибулі він птицю бив, а на великого звіра ходив зі списом. Побачить слід лося, оленя чи ведмедя і - бігом по сліду. Швидко наздоганяє, списом пронизує. Була у нього в лісі хатинка, тільки Перя в ній спати не любив: душно. І влітку і взимку спав біля хатинки на вільному повітрі біля вогнища.
Люди поважали Перю-богатиря, любили його.

У той час багато лісовиків жило в наших лісах. Різні були лісовики. Біля одного села дуже лютий лісовик завівся, всім в селі дошкуляв, полювати не давав, худобу крав. Люди його і так і сяк догоджали, пригощали. Пиріг з рибою спечуть, курячих яєць наварять, віднесуть все це в ліс, на пеньок покладуть, крикнуть:
- Їж, ворсу (дідько), угощайся, тільки нас не чіпай!
Навіть собак для нього різали. Лісовики дуже люблять собаче м`ясо. Так цей дідько все гостинці з`їдав, а не вгамовувався, продовжував людям шкодити. Що робити? Вирішили покликати на допомогу Перю-богатиря. Розповіли про витівки лісовика. Перя розсердився, взяв свою зброю, став на лижі і пішов в той ліс, де дідько господарював. Почав шукати його стежку. До вечора знайшов, розвів багаття, сів. Проходять мисливці, кажуть:
- Де ти сидиш? Адже це стежка лісовика. Він за це нікого не прощає і тобі спуску не дасть.
- Його-то мені і треба, - усміхається Перя.

До ночі прийшов лісовик - величезний, голова вище лісу.
- Ти що це на мою стежку прийшов, жалюгідна людина? Може, силою хочеш помірятися?
Стало зрозуміло Перя на весь свій величезний зріст.
- Так, хочу помірятися.
Побачив лісовик, який перед ним богатир, і вирішив хитрістю Перю здолати.
- Давай, - каже, - зараз спати ляжемо, а вранці будемо силами мірятися.
- Що ж, давай, - погоджується Перя.
Вони зрубали дві сосни, зробили для ночівлі нодью (багаття). Лісовик ліг по одну сторону нодьі, Перя - по іншу.
- Як ти спиш? - Запитує лісовик.
- Я сплю нечутно і нерухомо, як колода, - каже Перя. - А ти як спиш?
- А я, коли сплю, так хроплю, що хвоя наді мною обсипається, а з носа летять іскри, - відповідає лісовик.

Відео: Лунтик 398 - 401 серії

Перя затих. Незабаром лісовик захропів так, що посипалася хвоя. Перя встав, подивився на нього через багаття. Вірно: з носа лісовика летять іскри. Значить, спить. Перя поклав на своє місце товсту колоду і прикрив своїм одягом, а сам сховався за могутньою сосною. Опівночі лісовик прокинувся, встав, глянув через багаття і каже:
- Він і справді спить, як колода.
Взяв лісовик своє спис і поклав вістря в вогонь, а коли воно розжарений до червоного, схопив спис, стрибнув через багаття і встромив спис у колоду, укрите одягом. Насилу пішло спис в сире колоду, на повні груди дідько на нього наліг.
- Ох і міцний ти був богатир! - сказав він. - Але і тобі прийшов кінець.
Тут вийшов Перя через сосни, натягнув свій тугий лук.
- Стій, злодій ворсу! Ти хотів мене сплячого вбити, розпеченим списом пронизати, і за це тобі не буде пощади!
Що робити дідька? Спис загрузла в колоді. Варто беззбройний.
- Змилуйся надо мною, - каже. - Я не буду більше людям шкодити.
- Не вірю я тобі, - відповідає Перя. - Ти зараз показав, як ти є, показав свою чорну душу.

Перя пустив стрілу в груди лісовика. Убив лиходія. Прийшов у село, каже людям:
- Тепер можете спокійно жити, без страху лесовать (полювати).
А іншим разом прийшли до Пере гінці від самого князя. Напала на княже місто степова орда, б`є княже військо, немає сил встояти. Вражий богатир їздить в величезному залізному колесі, тисне княжих воїнів, і нікому з тим богатирем битися. Прийди, мовляв, Перя-богатир, встань на захист нашої землі.
Перя погодився. Гінці кажуть:
- Відвеземо тебе до місця битви за два тижні.
- Не треба, - каже Перя. - Я пішки за два дні доберуся.
Стало зрозуміло Перя на лижі. Прийшов до поля бою за два дні, бачить: йде бій - їздить вражий богатир в величезному залізному колесі і тисне їм людей. Перя схопив колесо двома руками, підняв так гепнувся об землю. Ні богатиря, ні колеса не стало. Вороже військо побачило перемогу нашого богатиря і побігло назад.

Князь запросив Перю до себе на великий бенкет. Три дня бенкетували. Перя додому збирається. Князь питає:
- Що, Перя, сподобалося тобі спати в князівських покоях?
- Ні, - відповідає богатир, - не сподобалося. У твоїх покоях задуха та блохи, а я звик спати в лісі біля нодьі, на вольній волі.
- Ти ворога розбив, - каже князь, - молися за службу що хочеш.
- Нічого мені не треба, - каже Перя. - Одне лише треба - вільно жити і лесовать в моїх рідних місцях по річці Лупье.
Князь подарував Пере грамоту на володіння тими лісами, а ще подарував шовкову мережу - куниць ловити.
Повернувся Перя додому і зажив, як раніше, мирно і спокійно. Лесовал в своїх величезних володіннях, ніхто йому не заважав.
Отаким був наш Перя-богатир.
Все у нас знають Перю, все про нього розповідають, все його люблять.